Небо падає. Не мовчи,
мільйони нас, ми спіймаєм.
Скільки вистачить сил — кричи.
Нехай кожен у світі знає:
в Україні страшна біда,
земля рідна реве від болю.
Почалася кривава війна,
Україна стає до бою.
Україну мою рятуй!
Хто б не був ти на цьому світі.
Від падлючих російських куль
в сиру землю лягають діти.
Світе, милий, допоможи,
об’єднай свою дужу силу,
Батьківщину нам збережи!
Україну навік єдину.
Небо падає. Не мовчи,
мільйони нас, ми спіймаєм.
Скільки вистачить сил — кричи,
нехай кожен у світі знає.
_________________ Лішніє дєньгі в Х@йла - угроза миру і стабільності на планєтє.
Усі терористи світу за вікнами зимного міста
не вартують склянки абсенту на твоїх сідницях.
Упосліджене еросом суще сьогодні – відстань
від гомілки до стегон і кожна між них дрібниця.
О скільки ще трапиться війн, і скільки в полоні
чекатимуть приходу волхвів із дарами свободи.
Молюся тобі як прощенню, що почалося в лоні,
хоча Каїн вбиватиме знову – на жаль, цілі народи.
Що у кожній жінці закладено праведність Руфі,
відчуваю в тобі сад і праматір до зміни віри.
Як колись цар царів, а сьогодні смиренний суфій –
я новими псалмами гнатиму тьму зі твоєї шкіри.
Якщо світові суджено здригнутися злом повінним
і з неба розпоротих ритвин в ясній пастелі
випадатимуть ангели на уламки моєї країни, –
кохатимусь із тобою востаннє, а потім пристрелю.
2016
_________________ Лішніє дєньгі в Х@йла - угроза миру і стабільності на планєтє.
Колись закінчиться війна...
І воїни приїдуть до родини...
Та в їх серцях залишиться вона,
Та, що забрала друзів в домовину...
Кровити будуть рани у душі-
Від тих смертей не справедливих!
Впаде не раз сльоза від спогадів болючих...
Від втрати сина, брата, друзів...
Кричатиме душа! І серце в шмаття....
А Душі-все летять у небеса....
Шепочуть зверху нам: "Тримайтесь, браття!"
За них-ми йтимем до кінця...
За їхні нездійсненні мрії,
За їхню кров, за їх життя!..
.
В серцях вони!... І в день, і у ві сні!
Вони їз неба бережуть країну!
Перед очима посмішки ясні...
Тих, хто віддав життя за Україну!
_________________ Лішніє дєньгі в Х@йла - угроза миру і стабільності на планєтє.
Я – это Киев, я - Львов, я - Одесса,
Я – те ребята из Сотни Небесной,
Я – это мать, жду из армии сына,
Я – Незалежність, я – Україна!
Я – Волноваха, я – Мариуполь.
Дым от разрывов черен, как уголь...
Я – Мариуполь, я – Волноваха.
Нас не задушишь в объятиях страха.
Будет возмездие, будет расплата,
Кровью заплатишь, кремлевская вата.
Нет, не спасет тебя ядерный купол, –
Кровью заплатишь за наш Мариуполь.
Я – это киборг, я – это донор,
Я – волонтер, месяц не бывший дома,
Я – тот ребенок, что пишет солдату:
«Слава Героям! Чекаємо, тату!»
Я – это Киев, я - Львов, я - Одесса,
Я – те ребята из Сотни Небесной,
Я – это мать, жду из армии сына,
Я – Незалежність, я – Україна!
Я – Волноваха, я – Мариуполь.
Дым от разрывов черен, как уголь...
Я – Мариуполь, я – Волноваха.
Нас не задушишь в объятиях страха.
Будет возмездие, будет расплата,
Кровью заплатишь, кремлевская вата.
Нет, не спасет тебя ядерный купол, –
Кровью заплатишь за наш Мариуполь.
Я – это киборг, я – это донор,
Я – волонтер, месяц не бывший дома,
Я – тот ребенок, что пишет солдату:
«Слава Героям! Чекаємо, тату!»
Сьогодня сумна рiчниця Волновахи ...
автор Татьяна Малахова, Горловка
_________________ Лішніє дєньгі в Х@йла - угроза миру і стабільності на планєтє.
Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.
Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!
Василь Симоненко
